Український нападник Нікіта Буценко в інтерв'ю польському виданню hokej.net розповів про ситуацію в Україні після вторгнення Росії.

— Якою є поточна ситуація в Україні?

— Ситуація зараз є дуже складною. Багато дітей і людей уже загинуло. Багато людей залишилися без даху над головою. Хтось сидить у підвалі, хтось у метро, ​​хтось і досі під завалами. Є міста, де немає води, опалення, електрики, газу та мобільного зв'язку. Усі бояться, але водночас вірять у перемогу над ворогом.

— На що схоже повсякденне життя із можливими вибухами бомб?

— Щодня у місті шість, а то й вісім разів звучить сирена. Це означає, що над містом літають ракети чи бомбардувальники. Люди ховаються у сховищах та підвалах. Якщо люди не мають ні того, ні іншого, вони ховаються у своїх квартирах у найбезпечніших місцях, тобто. у санвузлах, у коридорі або в тамбурах. Часто під будинками є підземні паркінги чи бомбосховища. Спочатку ми з сім'єю ховалися там ночами, але там було дуже холодно. Тепер спимо у квартирі у коридорі, біля вхідних дверей.

— Ви пам'ятаєте, що робили 24 лютого?

— Ми із сім'єю були у Краматорську Донецька область. О п'ятій ранку ми прокинулися після дуже сильного вибуху. Тут же пролунав другий вибух. Все небо стало вогненним. Мама одразу зателефонувала і сказала, що у Києві теж були вибухи. Вони зрозуміли, що почалася війна.

Нам пощастило, що напередодні на матчі в Краматорську приїхав «Білий Барс», головним тренером якого є мій батько. Ми швидко зібрали деякі речі і поїхали автобусом додому до Києва. Ми довго їхали полями. Тому що ми вже знали, що російська армія увійшла до України з Харкова, Сум та Білорусі.

— Які справи в Києві сьогодні?

— Останні дні у самому місті більш-менш спокійно. За містом та на околицях ситуація катастрофічна. Ідуть постійні бої. Мирні жителі не можуть евакуюватись.

— Я знаю, що хокей відходить на другий план. Скажіть, будь ласка, у вас є інформація про те, що відбувається з вашими колегами?

— Я знаю, що ковзанка в Маріуполі була зруйнована. Так чи інакше, ми маємо справу з гуманітарною катастрофою там. Росіяни стріляють по житлових кварталах, пологових будинках, школах і не допускають евакуації людей. У місті немає води, електрики та газу. Хокеїсти зараз допомагають хто чим може. Дехто пішов захищати Україну та пішли у територіальну оборону. Кожен допомагає собі всіма можливими способами.

У нас у країні мобілізація, і я не можу поїхати. У нас заборонено виїзд для чоловіків віком від 18 до 60 років. Я у четвертій «хвилі» мобілізації. Поки що у нас перша. Однак я сподіваюся, що до цього не дійде і скоро в Україні буде мир, а люди перестануть вмирати.

Хочу подякувати всім уболівальникам, керівництву та гравцям «Сосновця», які пишуть щодня, надають допомогу та підтримку в таку важку хвилину для всього українського народу. Також закликаю членів НАТО закрити небо над Україною.

Джерело: hokej.net